«Допомагає зібратися з силами»: зірка Жіночого Кварталу Марта Адамчук розповіла, як з’явилася пісня, яку полюбили військові та через що в неї змінилось ставлення до глядачів
Співачка і композиторка Марта Адамчук ексклюзивному інтерв'ю розповіла про свою нову пісню, що стала символом надії і підтримки для багатьох українців у часи війни, та як справляється з важкими емоціями у житті.
Щосуботи о 19:00 на каналі 1+1 Україна показують новий випуск Вечірнього Кварталу. Глядачі зможуть насолодитися гумористичними номерами від улюблених акторів, піснями, а також побачити виступи зіркових гостей. В ексклюзивному інтерв'ю сайту 1plus1 співачка і авторка пісень Марта Адамчук поділилася своїми емоціями від туру та розповіла, як народжуються її пісні у воєнний час.
В новому випуску Вечірнього Кварталу ви виконуватимете особливу пісню. Можете розповісти про неї детальніше?
Так, сьогодні я виконую пісню, яка називається Рожевий туман. Вона вже десь пів року існує, але на ефір Кварталу потрапила тільки зараз. І якраз вона дуже пасує до весняного настрою.
Розкажіть історію, як вона з’явилася?
Коли я її щойно записала, то звернулася до підписників в інтернеті: питала, чи варто її випускати, чи подобається. І я пам’ятаю, який теплий був відгук. Першою, хто зняв під неї відео, стала військова – медикиня, здається. Вона записала, як десь на Сході, дорогою в машині, слухає цю пісню.
Вона написала: «Я її просто обожнюю, вона піднімає мені настрій». Бо ця пісня починається з такої медитативної частини, а потім розгойдується, стає ритмічною. Можна навіть сказати, веселою. Але для мене було важливо, що вона торкає.
Бо, як показала реакція людей, іноді навіть там, у складних обставинах, хочеться не просто сумувати чи згадувати щось болісне (цього і так вистачає), а навпаки – відчути хоч трошки радості, світла.
Тобто, вона викликає надію?
Саме так. Навіть для тих, хто зараз бореться, рухається вперед, вона допомагає зібратися з силами. Ми її випустили — і я бачу, що вона справді резонує з людьми. Вона не просто весела пісня, вона — про те, як пережити важке. Від людей були дуже теплі реакції. Навіть на фешн-показах хотіли її використати, тому що лишає по собі позитив. А нещодавно в Музеї історії відкрилась виставка, і ця пісня там постійно звучить. Це дуже багато для мене значить.
А з якими думками ви підходите до підбору репертуару зараз?
24 лютого, в річницю повномасштабного вторгнення, я випустила ще одну пісню. Мені її подарувала дівчина Марина Хорольська — просто написала в Інстаграм, що хоче показати мені свою композицію. І коли я прослухала демо, то розплакалася. Надсилають багато ліричних композицій, але ця – дуже влучна, точна, про нас.
У ній ідеться про те, що зараз люди часто на відстані: хтось за кордоном, сім’ї розділені, хтось чекає своїх із фронту. Моя подруга слухала її і плакала – її мама на окупованій території, і вона не знає, коли побачить її знову.
Це таке контрастне життя: сьогодні – пісня, від якої я плачу, завтра – пісня, що заряджає. І от так ми живемо – радіємо, а наступного дня щось трапляється, і ми знову в сльозах. Не знаю, як ми все це витримуємо, але знаю, що українці так і виживають – просто приймаючи те, що є. Сьогодні сумно – сумуєш, завтра хочеш відчути щось інше.
А що особисто вам допомагає триматися в таких емоційних гойдалках?
Жити моментом. Сьогодні весело — значить, весело. А іноді веселощі — просто порятунок від постійного суму. Не тому, що весело, а тому що дуже вже болить.
Цікаво, а ви, як співачка, на що більше звертаєте увагу в пісні — на музику чи текст?
Чесно, я не знаю. Іноді спочатку музика, іноді — текст. От сьогодні буде пісня, де спочатку був текст, а я написала до нього музику. Але іноді надсилають демки, і я просто слухаю, чи включає мене чи не включає. Якщо не торкнуло — не співаю. Воно або зачіпає з перших нот, або ні.
Нещодавно пройшов невеликий тур Жіночого Кварталу містами України. Які моменти запам’ятались найбільше?
Ми їздили по невеликих містечках України. Ми вже були там перед Новим роком — і це було щось неймовірне. Люди чекали нас дуже щиро.
Пам'ятаю, як у турі під час концерту почалася повітряна тривога і ми пішли з глядачами в бомбосховище. Там не було зв’язку, нічого — просто спілкувались із людьми, сміялись, співали. Вони розпитували: як пишемо пісні, як знімаємо. Ми навіть обмінялись Instagram, нафотографувались. Кажу: у вас вийшов справжній VIP-концерт.
І після такого контакту з глядачем що ви зараз відчуваєте на сцені?
Зараз відчуття змінилось. Раніше ти — артист, а глядач окремо. А тепер ні. Я виходжу і мені хочеться до них спуститися. Бо вони тобі дають не менше, ніж ти їм. Ми всі зараз у тій самій ситуації. І це — симбіоз. Ми всі одне одному потрібні.
Не пропустіть концерти Вечірнього Кварталу на телеканалі 1+1 Україна щосуботи о 19:00.
